Академік Степан Рудницький – фундатор української національної картографії

     Піонером української національної картографії заслужено вважається академік Степан Львович Рудницький (1877-1937). Окреслити роль С. Л. Рудницького в розвитку вітчизняної науки неможливо без характеристики суспільно-історичного фону доби, в яку він формувався як учений.

      Народився майбутній академік у Перемишлі (тепер – на території Польщі), але його дитячі і юнацькі роки минали переважно в Тернополі, де закінчив гімназію. Кінець ХІХ ст. був часом багатьох проґресивних змін у тодішній Австро-Угорській імперії, де українці посідали значно краще становище й мали набагато ліпші можливості для організації національного життя порівняно з царською Росією. Це стосувалося й наукової праці; українські дослідники мали змогу публікуватися рідною мовою. Вже зі студентської лави посвятивши себе науці, Степан Рудницький замолоду виявляв риси землезнавця-енциклопедиста, що знався й на геодезії, й картографії, й географії, й геології, й астрономії (пізніше багато уваги приділяв проблемам геополітики, а також теоретичним і методологічним питанням науки). Назва роботи, захищеної ним при здобутті докторського ступеню, – «Про плями сонячні» (1900 р.) – свідчить сама про себе.

     На нові обрії наукова робота С. Л. Рудницького вийшла після 1905 р., коли внаслідок революції в Російській імперії (за подіями якої вчений пильно стежив) на Наддніпрянській Україні дещо покращилися умови для українського книгодрукування. Степан Рудницький вирішив написати й видати унікальну, як на той час, роботу – популярну «Коротку географію України», адже в умовах бездержавності української нації географія України як навчальна дисципліна ніде не викладалася, й, відповідно, не будо жодних підручників чи посібників. Для Рудницького було принциповим видати таку книгу в Києві, адже він бачив майбутню незалежну Україну соборною, зі столицею у стародавньому місті над Дніпром. Що й зробив у 1910 р., проілюструвавши видання «Оглядовою картою українських земель», яка виразно засвідчувала розміри української етнічної території, що приблизно в півтора рази перевищувала площу сучасної Української держави.

     Після початку Першої світової війни Степан Рудницький видав аналогічні популярні праці про Україну на Заході (в країнах, що належали до обох ворогуючих коаліцій) німецькою, англійською та французькою мовами, які він також оформив картографічно. На окрему згадку заслуговує етнографічна карта України, видана у Відні в 1914 р. й перевидана в 1916 та 1918 рр. Метою цих видань було ознайомлення громадськості європейських країн з Україною, яка їй була відома переважно як «Малоросія». Наукова творчість географо-українознавчого та геополітичного змісту лишалася провідною в діяльності вченого й кілька років після війни та поразки української національної революції 1918-1921 рр.

     Новий зміст наукова робота С. Л. Рудницького отримала з його поверненням в Україну в 1926 р. Вчений оселився в Харкові, що був тоді столицею УСРР. Крім низки праць теоретичного змісту, він великою мірою віддався науково-організаційній діяльності – спочатку в Геодезичному інституті, а згодом – в Українському науково-дослідному інституті географії та картографії (від дня його заснування 1 жовтня 1927 р.). Плани роботи як інституту, так і власної, як ученого, Степан Рудницький докладно висвітлив у статті. Але сподівання на плідну роботу були нетривалими: після короткого часу проведення політики «українізації» совєтський уряд вдався до тотальних репресій проти носіїв української національної ідеї. У 1933 р. вченого було заарештовано, засуджено на п’ять років сумнозвісного ҐУЛАҐу, а 1937 р. – за вироком позасудової «трійки» розстріляно.

     Реабілітовано С. Л. Рудницького було лише в 1965 р., але його праці геополітичного змісту стали перевидаватися лише в незалежній Україні. 

     Картографічні твори академіка Степана Рудницького, як і його науковий доробок у цілому, є оригінальними, цінними з наукового погляду й водночас покликаними сприяти національно-державницькому відродженню України.

Єлизавета  Андрійчук,

студентка  11мб-зм  групи

(в процесі підготовки публікації автором  використано матеріали  джерел:

Байцар А. 1918 р. Карта етнографічна України. Степан Рудницький // URL: http://baitsar.blogspot.com/2018/02/1918_65.html;

 Рудницький С. Коротка географія України. К.: Лан, 1910. 102 с.;

Рудницький С. Завдання Українського Географічного інституту й його видавництв. Новітня українська суспільна географія.

Хрестоматія для студентів географічних та економічних факультетів і факультетів міжнародних відносин. Упорядник проф. Олег Шаблій. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. С. 118-150.;

Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький – фундатор української географії. Львів; Мюнхен: Ред.-видавн. відділ Львів. держуніверситету, 1993. 223 с.)