Видатний картограф Володимир Кубійович

     Професор Володимир Михайлович Кубійович (1900 – 1985) – видатний український учений-географ і картограф, головний редактор унікальної багатотомної виданої за кордоном «Енциклопедії українознавства», громадський діяч, голова Українського Центрального комітету під час Другої світової війни.

     Одним із головних напрямків багатогранної діяльності проф. В. Кубійовича є картографічний. Учений упорядкував капітальне видання – «Атляс України та сумежних країв», що налічує понад сто сторінок формату А3. Більшість карт цього атласу (зокрема, майже суспільно-географічні) він створив сам.

     Годі й говорити, якою великою працею було створення фундаментального атласу України, наповненого авторськими картами членів редакційної колегії, в час, коли Україна не мала власної державності й була розподілена між чотирма сусідніми державами – СРСР, Польщею, Чехо-Словаччиною та Румунією. Ясна річ, що на державному рівні атласів України тоді ніхто не створював, і В. Кубійович із співробітниками працювали на щирому ентузіазмі.

     Переважна частина карт є тематичними, й для їх підготовки необхідно було збирати по крихтах статистичну інформацію про стан справ на всіх українських землях. Зрозуміло, що прямого доступу до офіційної державної статистики, особливо сталінського СРСР, творці «Атласу» не могли мати. Тому їм доводилося діставати таку інформацію різними обхідними шляхами, що, звісно ж, вимагало багато часу й зусиль. Тим більше, що совєтські офіційні статистичні дані були наскрізь брехливими, такими, що всіляко приховували нищівні наслідки для українства штучно організованого Голодомору-геноциду 1932–33 рр. Отже, виникала необхідність у пошуку таких джерел інформації, які дозволили б, принаймні, частково встановити справжній стан речей.

      «Атляс України та сумежних країв» має таку структуру: починається змістовна частина з розлогої пояснювальної записки до кожної карти або тематичних серій карт, відтак наводяться карти природно-географічного змісту, зокрема фізична, геологічна, ґрунтова, серія з восьми кліматичних карт, а також карти рослинності й тваринного світу. Наступними є карти населення, в тому числі його густоти, урбанізації, статево-вікового й національного складу. Ціла група карт присвячена географії розселення українців, зокрема в усьому світі. Окремі серії карт містять інформацію про природний і механічний рух населення. Велику увагу В. Кубійович приділив наочній характеристиці економіки українських земель (практично всі карти цього розділу вчений упорядкував сам), у тому числі сільському господарству, промисловості й транспорту. Вагоме місце в атласі посідає історико-географічна характеристика українських земель, зокрема в контексті Старокиївської княжої державності, змін у їхній державній належності в наступні сторіччя, а також національно-визвольної революції 1917–1921 рр. Завершує атлас картографічна інформація про соціальну сферу життя українців, у тому числі їхню письменність, шкільництво, пресу й друк, а також національну самоорганізацію, в тому числі кооперативний рух, діяльність «Просвіти» й «Рідної школи» та фізкультурно-спортивних (зокрема, парамілітарних) товариств. Тобто, атлас охоплює практично всі галузі життя економічного й соціального життя українців 1930-х рр.

     Важливо відзначити ще одну знаменну рису «Атлясу» В. Кубійовича: він заявлений, власне, як атлас не лише України (майбутній Державний кордон якої визначити було неможливо), а й суміжних територій. Тобто, упорядник і автори, окреслюючи східне пограниччя українських земель, не орієнтувалися на визначені вольовими рішеннями совєтських урядів межі УСРР – УРСР. Вони керувалися етнічними ознаками, включаючи до українських земель ті, де більшість населення становили українці, а до «сумежних» – ті землі, де їхня чисельність достатньо вагома.

     Багатою на картографічний матеріал є й редагована проф. В. Кубійовичем багатотомна «Енциклопедія українознавства», яка складається з двох частин – так званої «загальної», що, по суті, являє собою послідовний виклад різноманітної інформації про Україну за темами (географія, історія, Церква й т. д.) у трьох томах, та словникової, побудованої як класична енциклопедія. Знову ж таки, більшість карт до обох частин «Енциклопедії українознавства» уклав сам головний редактор.

     Свою діяльність як редактор «Енциклопедії» В. Кубійович провадив упродовж сорока років, до останніх днів життя (останній том він побачити не встиг). Це була головна справа життя вченого. Загалом, оглядаючи науковий і видавничий доробок проф. В. Кубійовича, варто відзначити, що він практично завжди й усюди був піонером, виконуючи роботу, якої до нього не робив ніхто, і яку лише він міг зробити. І Володимир Михайлович постійно йшов непроторенними стежками.

     Значення наукової та редакторської спадщини професора Володимира Кубійовича для сучасної незалежної України непересічне. Саме він відкрив шляхи, якими вже понад тридцять років ідуть українські географи й картографи, працюючи – вже під егідою Української держави – над численними великими й малими картографічними творами. Можна впевнено стверджувати, що саме редагований В. Кубійовичем «Атляс України та сумежних країв» був гідним попередником виданого у 2007 р. Національного атласу України, а створена ним «Енциклопедія українознавства» слугує взірцем при виданні сучасних українських енциклопедій.

Мар`яна Мосіна, 

студентка бакалаврату спеціальності 193 "Геодезія та землеустрій" Уманського НУС